Ганна Дмитрівна пережила важкі часи голодомору, війну та післявоєнне лихо. Її спогади починаються з трагічних подій 1932 року, коли вона втратила батьків, брата і сестру в старенькій хатині.
“В 1932 році, мені було 9 років. Тоді страшне горе не минало жодну сім’ю. На кладовищі щодня копали безліч могил. Всі жили в постійному очікуванні біди”, – згадує Ганна Дмитрівна.
Після втрати рідних Ганна Дмитрівна була змушена йти наймитувати, щоб заробити на хліб. Випробування, через які їй довелося пройти, загартували її характер. Вона одразу пішла працювати в колгосп, переживши важкі дні війни та голоду, відзначалася наполегливістю та витривалістю.
По завершенню війни Ганна Дмитрівна одружилася з Микитою Козорізом, який повернувся з фронту пораненим. Вони разом виховували двох дітей – сина Анатолія та доньку Марійку. Попри втрату чоловіка у 1974 році, Ганна Дмитрівна продовжувала працювати, забезпечуючи добробут своїх дітей.
Сьогодні її діти стали гідними людьми, а онуки часто навідують бабусю. Ганна Дмитрівна вчить їх любити життя, не скаржитися і залишатися людьми у будь-яких ситуаціях.
