Неймовірно гарна будівля, зведена наприкінці XIX ст. у середмісті Вінниці, вона зачаровує стилістикою неоренесансу. На туристичній сторінці міста розповіли, про архітектурну пам’ятку місцевого значення Музичну школу за адресою Архітектора Артинова, 21.
Будинок, в якому вже понад пів століття навчають дітей музики, «повітряна» споруда зі світлим і гарним призначенням, виявився маєтком, який у 1919-1920 роках був відомий як будинок смерті. Хоча архітектор цієї вишуканої будівлі невідомий, відомо, що це був особняк лікаря-терапевта Казимира Топчевського. Лікарі в той час були впливовими і дуже заможними людьми, і, хоча про статки Топчевських мало відомо, їхній особняк вражає своєю просторістю та висотою стель близько 5 метрів.
У 1978 році до будівлі додали третій поверх, коли тут вже давно знаходилась дитяча музична школа. Найбільша художня цінність будівлі — парадна зала другого поверху з ліпною стелею та окремими предметами первісного оздоблення у стилі рококо. Декілька приміщень зберегли сторічні карнизи на стелі та дуже міцну плитку на підлозі, яка, за словами працівників школи, була завезена з Європи.
Цінні будівельні артефакти знаходяться не лише всередині, але й зовні. З території внутрішнього двору видно терасу, над якою на сторічних металевих опорах влаштовано балкон із металевим «мереживом». Але на початку ХХ століття сходи із запасного виходу вели не у двір, а одразу в Олександрівський парк, де власники маєтку розважали своїх гостей.
У період з 1919 по 1920 роки, коли будівлю перейшли у власність “країни рад”, вона стала місцем розташування Подільської губернської надзвичайної комісії. У спогадах Софії Ґрохольської згадується, що власника будинку разом з родиною просто викинули на вулицю. А от атмосферу у будівлі більше за все описує офіцер УГА Никифор Гірняк, називаючи її “гарним колись особняком”, але тепер це “знищений будинок, обведений кільчастим дротом, обставлений скорострілами, що вилизали отвори в забитих вікнах”. За будінком розташовувався сад, де були могилки розстріляних жертв ЧК, і всі з острахом минали цей “страшний будинок смерті”.
Деякі старожилі припускають, що у підвальному приміщенні могла бути катівня, де чекісти виконували смертні вироки “ворогам народу”. Пізніше, під час Другої світової війни, нацисти, за певною версією, також використовували будівлю для схожих цілей, але документального підтвердження цьому немає. Під час будівництва третього поверху наприкінці 1970-х років, за словами працівників школи, підвал був наглухо зачинений. Попереджали, щоб у жодному разі не заходити туди, можливо, через острах просадки приміщень, так як навколо ходять легенди про підземні ходи. Також існувала віра, що там можуть залишитися колекційні вина Топчевських, якими вони частували гостей на своїх бенкетах.
Після трагічних подій минулого, ця прекрасна будівля пережила значно кращі часи. У грудні 1921 року і протягом наступних восьми років тут розташувався Вінницький краєзнавчий музей, який представляв експозиції різних відділів, таких як мистецтво, етнографія і історія та археологія. У 1950-1960-х роках будівля стала місцем розташування міськкому Компартії України. Під час цього періоду були демонтовані дерев’яні панелі на стінах і вишукані сходи з різьбленими перилами та оздоблені білим мармуром. Після цих змін усе це, крім невеликої кількості уламків мармуру, зникло майже безслідно.
Ми сподіваємося, що після таких випробувань колишній особняк Топчевського більше ніколи не зазнає потрясінь. А атмосфера доброзичливості і творчості, яку створюють діти і колектив школи протягом десятиліть, тепер просочить це місце назавжди.
