Щороку 22 січня українці відзначають одне із найважливіших свят, нерозривно пов’язане зі здобуттям незалежності. Це День Соборності України.
Буремні події національно-визвольних змагань посприяли проголошенню Акту Злуки, який було офіційно підписано 1919 року між представниками УНР (Української Народної Республіки) та ЗУНР (Західноукраїнської Народної Республіки). Саме ця подія документально засвідчила об’єднання незалежних українських земель.
Соборність – це незалежність
22 січня 1919 року, оголошуючи Акт Злуки західних та східних українських земель, усі навколо розуміли, що буде створено нову державу.
Упродовж довгих століть Україна залишалася поділеною між Російською та Австро-Угорською імперіями. Завершення Першої світової війни та початок революції посприяли боротьбі українців за незалежність.
Саме тому 22 січня важливо святкувати як День Соборності, так і День Першої Незалежності України.
Історики переконують, що святкування Дня Соборності засвідчує спадкоємність української державної традиції у минулому столітті.
Держава проіснувала 175 днів
Справді, об’єднана Українська Держава формально проіснувала лише 175 днів – до середини липня того ж 1919 року.
Події національно-визвольних змагань змогли як згуртувати, так і роз’єднати тогочасних українських лідерів.
На тлі боротьби за владу буржуазно-демократичний лад ЗУНР розминувся із радикалізмом національно-соціалістичної УНР.
Де-юре Акт Злуки було скасовано 20 грудня 1919 року на засіданні уряду ЗУНР у Відні. Свій підпис про одностороннє скасування документа поставив Євген Петрушевич.
Що згадували очевидці
Події 22 січня 1919 року у Києві на власні очі бачили тисячі українців. Їхні спогади у невеличкій статті зібрав професор Левко Лукасевич.
Ось яким запам’ятався перший День Соборності киянам.
– Стоїть морозний день, дерева покриті інеєм. З самого ранку місто набуло урочистого вигляду.
Будинки прикрашено національними прапорами й транспарантами. На балконах вивішено килими й полотна з яскравими українськими малюнками.
З-поміж них вирізняється дім, у котрім розміщена центральна контора телеграфу та будинок київського губерніального земства. На балконах цих будинків стоять портрети й погруддя Шевченка, прибрані національними стрічками й прапорами.
Тріумфальну арку при вході з Володимирської вулиці на Софійську площу, було прикрашено зверху і з боків старовинними гербами України й Галичини. По всій площі було прибито до стовпів різні герби українських губерній та плакати.
– Із численних присутніх делегацій першими прийшли працівники залізниць із великим національним прапором, на якому було написано: “Слава українським Героям!”.
Опісля почали приходити делегації від окремих міністерств та інших установ, хресні ходи з усіх київських церков.
На площі робиться дедалі тісніше.
О 12 годині проти Софійського собору стають в колони члени Трудового Конгресу на чолі з тимчасовою колегією, делегація від Галичини й Буковини, старшини українських галицьких полків, що перебувають у Києві і члени Національного Українського Союзу.
– Військовий оркестр грає національний гімн. Чути нові поклики “Слава”. На площі настає тиша. Наступає найурочистіший момент сьогоднішнього свята.
Ставши обличчям до членів Директорії державний секретар, др. Л. Цегельський оповіщає таку грамоту Української Національної Ради про обʼєднання Західної Української Республіки з Великою Східною Україною:
“Українська Національна Рада, виконуючи право самоозначення Українського Народу, проголошує торжественно зʼєднання з нинішним днем ЗУHP з УНР в одну одноцільну, суверенну Народню Республіку”.
Хто з президентів хотів скасувати свято
День Соборності в Україні почали відзначати за часів президентства Леоніда Кучми, у 1999 році.
Відтоді щороку українці пишно відзначали цей день. Особливою традицією стало об’єднання цілих областей у так звані живі ланцюги. Люди стояли пліч-о-пліч, тримаючись за руки – таким був символ соборності України.
Однак прихід до влади Віктора Януковича дещо змінив формат і зміст свята.
Наприкінці 2011 року святкування Дня Соборності на офіційному рівні було скасовано. Також змінили і назву самого свята – тимчасово це був День Соборності та Свободи України.
Таким чином Янукович скасував указ Віктора Ющенка про День Свободи 22 листопада. Цього дня у 2004 році почалися масові акції протесту проти фальсифікації виборів президента, які увійдуть в історію як Помаранчева революція.
Саме свято Соборності було відновлено лише у листопаді 2014 року. Відповідний указ підписав президент Петро Порошенко.
Живий ланцюг як символ єдності
Головною традицією свята на початку 90-х став “живий ланцюг”. Напередодні Дня Соборності, 21 січня 1990, українці провели першу та наймасштабнішу антирадянську акцію тих часів під назвою “Українська хвиля”.
Організація заходу тривала понад пів року. Представники українських патріотичних сил надихалися “Балтійським шляхом”. Це акція, яку здійснили мешканці Литви, Латвії та Естонії 23 серпня 1989 у річницю окупації та розділу Європи після підписання пакту Молотова-Ріббентропа. Тоді люди тримаючись за руки, з’єднали Вільнюс, Ригу і Таллінн “живим ланцюгом”, ушанувавши хвилиною мовчання пам’ять жертв радянських репресій.
Український “живий ланцюг” виявився значно більшим. Івано-Франківськ був стартовою точкою, адже саме в цьому місті в 1919 році була столиця ЗУНР.
За різними оцінками, від 500 тис. до 5 млн громадян вишикувалися в ланцюг довжиною 700 км від Франківська, через велику кількість міст та селищ, зокрема, Львів, Рівне, Житомир до Києва.
Також акція проходила в Харкові, хоча здебільшого люди з різних областей з’їжджалися саме в столицю. До ланцюга в Києві долучилися делегації з Донецька, Харківщини, Черкащини та інших регіонів.
“Українська хвиля” продемонструвала прагнення нації до незалежності та стала символом єдності людей зі східних та західних регіонів країни. Проте вже на тоді радянською пропагандою активно розкручувалася тема нібито розбіжностей між мешканцями цих частин України.
Традицію “живих ланцюгів” почали відроджувати у 2000-х. Численна акція пройшла на День Соборності в Києві в 2011 році – на мосту Патона зібралася понад 1 тис. учасників, подібні заходи охопили близько 20 міст.
У 2014 році під час Революції Гідності акція відбулася на мосту Патона попри загрозу розгону спецпризначенцями МВС. Того ж дня стало відомо про перших загиблих серед протестувальників Майдану – 22 січня снайпери розстріляли Сергія Нігояна та Михайла Жизневського.
