Медики реабілітаційного госпіталя на Вінниччині зробили неймовірне: після року важкого лікування та реабілітації військовий Віктор, бойовий медик 58-ї мотопіхотної бригади, знову став на ноги. Його історія відображає надзвичайну витривалість та долю тих, хто став на захист своєї країни.
Історію лікування і реабілітації захисників опублікувало Командування медичних сил ЗСУ.
«Маючи фахову медичну освіту, я вже 25 лютого минулого року перебував у військкоматі і розумів, що мої професійні вміння та знання невідмінно знадобляться. Після успішного проходження курсу тактичної медицини у тренувальному центрі, я вирушив у склад бригади. Особливо живо в пам’яті у мене залишився момент першого бойового виходу поблизу Бахмута, коли нас обстріляли. Чесно кажучи, це був тяжкий досвід: ми утримували позицію, поки командир не видав наказ відступати. Тоді я отримав свою першу контузію, а через певний час — і другу. І, крім того, через два місяці — поранення», – розповів Віктор.
Рік тому, 9 листопада, він разом зі своїми побратимами захищав позицію в зоні відповідальності підрозділу під час важких боїв біля Бахмута. На жаль, цей день став вирішальним у житті Віктора, коли ворожа авіація вразила позиції українських військових. Медичний персонал, визначивши важкі травми, довелося прикладати величезні зусилля, щоб врятувати життя військовослужбовця.
“Окупанти випустили ракети, і після цього мої спогади втрачаються. Просто відкопали мене із землі. Пізніше мої товариші розповіли, що будівля поруч вибухнула, але, на щастя, дахом ніхто не постраждав. Я був під завалами. Поступово приходив до тями на різних етапах евакуації. Один із лікарів пізніше зауважив, що, якщо б я був без бронежилета, мої шанси на виживання б значно зменшилися.” – військовий розповідає про свої враження від подій.
Прибувши в реабілітаційний госпіталь на Вінниччині, Віктор перебував у стані, коли навіть підняття з ліжка було практично неможливо. Його тіло зазнало численних травм, серед яких були поламані ребра, хребці, кістки тазу та стегна. Військові хірурги вирішили використати апарати зовнішньої фіксації (АЗФ), щоб стабілізувати та відновити кісткову структуру.
«Я перебуваю в цьому госпіталі з перервами на відпустку протягом майже року. Побував практично у всіх відділеннях, знайомий із багатьма лікарями та медсестрами, і вони всі вже знають, як мене лікувати. Звісно, є ще проблеми, над якими потрібно багато працювати, але в цілому я зараз почуваюся добре. Найголовніше – я можу ходити, і все це завдяки медикам, зокрема реабілітологам госпіталю», – ділиться військовослужбовець.
Віктор є одним із перших та найважчих пацієнтів у цьому медичному закладі. Для його відновлення, так само, як і для інших поранених, розробили індивідуальну реабілітаційну програму, враховуючи його потенціал. Початковий етап передбачав лежачий режим, проте лікарі систематично використовували вертикалізацію, піднімаючи його вертикально один-два рази на день протягом коротких періодів.
«Довге перебування в ліжку може призвести до порушень роботи різних органів, оскільки природнє для людського тіла – вертикальне положення. Тому ми розпочали реабілітацію Віктора з вертикалізації за допомогою спеціальних апаратів і тренажерів. Для нього, навіть невеликі навантаження в той час були значущими, особливо з урахуванням наявності АЗФ, що ускладнює повне сідання, нормальне лягання та повороти», – пояснює лікар.
Після цього Віктор перейшов на ходунки, почав рухатися по палаті та коридору, збільшуючи дистанцію поступово. Після видалення апаратів зовнішньої фіксації лікарі фізичної та реабілітаційної медицини надавали фізичні навантаження на ногу, працювали над колінним та кульшовим суглобами. Наразі Віктор активно займається на велотренажері та ходить із милицями.
«Реабілітація поранених воїнів – це важкий і тривалий процес, і всі медичні працівники госпіталю це розуміють. Зараз у нас переважно відновлюються поранені та хворі з ураженнями периферичних нервів, а також кінцівок та хребта, які вже пройшли декілька етапів лікування», – розповідає начальник медичної частини реабілітаційного госпіталю, Наталія Щербина.
Медичний заклад надає допомогу через роботу кількох відділень: реабілітаційного, терапевтичного та хірургічного. В хірургічному відділенні проводять оперативні втручання, встановлюють та замінюють ВАК-апарати для швидкого загоєння ран. Терапевтичний відділ надає допомогу при гострих станах, таких як гіпертонічний криз, порушення серцевого ритму, виразкова хвороба тощо. Реабілітаційне відділення працює з мультидисциплінарними командами, які включають лікарів, фізичних терапевтів, ерготерапевтів, психологів і реабілітаційних медсестер. Пацієнтів вчать навичкам ходьби, письма та мовлення.
Олександр, 25 років, ветеран військової служби, повернувся після участі в АТО/ООС. Піддавшись реабілітації в Україні, він акцентує важливість вітчизняного протезування, підкреслюючи якість іноземних комплектуючих та високий професіоналізм лікарів.
Зазначаючи, що ключове в їхній роботі – комплексний підхід до відновлення поранених, лікарі госпіталю наголошують на важливості поєднання медикаментозного лікування, фізіотерапії, фізичних навантажень, психологічної та ерготерапевтичної підтримки. Вони прагнуть створити умови для пацієнтів, щоб ті повертаючись додому, відчували підтримку та впевненість у тому, що їм допоможуть.
