Інколи через різні причини люди зникають. Коли зникають діти пошук починається майже одразу після повідомлення в поліцію. Коли зникають дорослі фактично також.
Шукають оперативні співробітники поліції і волонтери, часто і рідні приєднуються до пошуку, але не завжди. Журналісти Vinnytsia Press Point приєднались до пошуку людини разом з волонтерами.
(Особу зниклого з етичних міркувань не розголошуємо. Примітка від редактора.)
Цього разу шукають молодого чоловіка. Отже, поліцейські та волонтери спілкуються з рідними дізнаються про місця де любив бувати зниклий, опитують друзів, знайомих.
Цього разу молодик пішов після сварки з дівчиною і його більше не бачили. Телефон вимкнений.
Пошук починається з місць де в останнє бачили людину. Далі багато годин майже прочісують місця де він міг би бути.
Ми йдемо берегом Південного Бугу на Старому місті, сказати що тут чигирі то нічого не сказати. Продираємось крізь осоку. В якийсь момент знаходимо приховану трубу стік в Буг, можливо це якась маленька річка, а може і незаконний злив з приватних осель.
Кілька годин блукань, ноги в болоті, а нікого не знайшли. Район пошуків захоплює колишній дитячий табір, в ньому розтрощені вікна і багато будиночків. Це все потрібно оглянути.
Неочікувані знахідки
В будиночках сліди якихось гулянок, пляшки, недопалки…. Все розтрощено так наче розбивали спеціально. На стінах гарні казкові малюнки та й самі стіни досить капітальних споруд у гарному стані, але тепер поверх них адреси телеграм каналів. В якийсь момент натрапляємо на дивну кімнату з написами, які свідчать про те що тут лігво сатаністів. На стовпі світлина ікони чимось заляпана. Трохи моторошно. За оглядом будиночків проходить багато годин. Голодні й втомлені.
Зустрічаємось зі співробітниками поліції обмінюємось інформацією. Поліцейські розповідають, що опитали всіх хто бачив зниклого. Вони роблять дуже багато роботи, прочісують місцевість, розпитують друзів, знайомих та навіть знайомих тих знайомих. Перевіряють соцмережі, з ким спілкувався, аналізують світлини де ці місця, перевіряють відео з камер. В цьому пошуку залучено близько сорока людей. Але на жаль поки безрезультатно.
Вже вечоріє перевіряємо останню локацію де зниклий зробив світлину. Тут ми зустрічаємось з рідними, вони теж шукають. Всі втомлені, рідні емоційно виснажені. Знову обмінюємось інформацією хто де був і що перевіряли. На дворі вже темно, але пошук триває.
На жаль, людина досі не знайдена… .
Тетяна Ткачук очолює волонтерську групу з пошуку зниклих людей у Вінниці.
«Ми вже понад п’ять років займаємось пошуком людей. Часто трапляються випадки коли людина знаходиться в зміненому стані свідомості через хворобу, або деменцію. Такі люди йдуть по місцях де їм подобалось, в будинки де вони колись жили, чи в місця де вчились. Можуть кудись поїхати.
Для ефективного пошуку важливо знати якнайбільше про людину. Дуже допомагає коли рідні зацікавлені в наданні повної інформації: коло знайомих, де жили, де навчались, що подобалось, з ким дружив чи дружила.
Дуже допомагає координація між волонтерами та поліцією. Зокрема поліцейські можуть перевірити багато інформації, яка не доступна волонтерам. Отримати відео з камер спостереження, відстежити де в останнє «засвітився» мобільний телефон та інші важливі речі», – розповідає Тетяна Ткачук.
Пошук дітей взагалі тема особлива тут найважливішу роль відіграє час за який рідні чи опікуни дитини повідомлять про зникнення, про це розповідає голова відокремленого підрозділу ВГО «Пошук зниклих дітей» Вінниця, Ярослав Пашкевич.
«Є певні алгоритми дій при зникненні дитини. Треба максимально точно визначити час та місце зникнення, відправну точку. Треба, щоб рідні надали точну інформацію про дитину, як була одягнена, скільки коштів мала при собі, коло друзів, вподобання.
Треба розуміти, чи дитина пересувається пішки, чи могла кудись поїхати, якщо є кошти. Це звужує чи навпаки розширює коло пошуків. Обов’язково перевірити друзів, діти часто йдуть до друзів чи знайомих. Перевірити локації поблизу навчальних закладів та місця де дитина любить гуляти чи була з рідними і їй там подобалось.
Ми перевіряємо все: закинуті недобудови, лісопосадки, дитячі майданчики. Коли зникає дитина треба дивитись під кожним кущем.
Але дуже важливо, щоб рідні вчасно повідомили про зникнення. Дуже часто такого не трапляється, рідні шукають самотужки і ми втрачаємо час, а за цей час коло пошуків розширюється. Цей згаяний час може стати критичним. Буває повідомляють, коли вже ніч на дворі, це не полегшує пошук.
Не повідомляють, бо бояться штрафу від поліції чи осуду від оточуючих, чи ще з якихось причин. Але так робити не варто. Чим більше годин дитина знаходиться сама, тим більше шансів їй втрапити в халепу. Та елементарно дитина зголодніє, захоче спати, може довіритись незнайомій людині та будь-що…
Тому одразу після зникнення треба телефонувати в поліцію», – каже Ярослав Пашкевич.
