З 23 березня у кінопрокат вийшла стрічка Дмитра Сухолиткого-Собчука «Памфір». У Вінниці переглянути стрічку можна в кінотеатрі «Родина».
Стрічка «Памфір» отримала найбільшу кількість нагород Національної премії кінокритиків «Кіноколо» — 5 з 10. Також «Памфір» отримав гран-прі Каїрського міжнародного фестивалю та гран-прі Міжнародного кінофестивалю «Молодість» й був представлений на фестивалях у Роттердамі та Карлових Варах, йдеться на сайті Свідомі.
Разом із режисером «Памфіру» та кінокритиком розповідаємо про основні теми, закладені у фільмі.
Сюжет
У центрі сюжету — історія родини Леоніда на прізвисько Памфір. Чоловік їздить на заробітки й намагається побудувати для родини світле майбутнє. Вдома на нього завжди чекають жінка Олена та син-підліток Назар.
Памфір повертається додому. Намагаючись знайти гроші, аби відшкодувати збитки сина та зробити документи, щоб знову поїхати на заробітки, Леонід вдається до незаконної діяльності, чим накликає на себе гнів місцевого кримінального авторитета Морди.
Час і контекст
Режисер Дмитро Сухолиткий-Собчук зазначає, що важливим аспектом є місце в часопросторі: «Це 2016-2017 роки — до того, як Петро Порошенко підписав угоду, що надає нам можливості безвізу. Це була рефлексія на тему, куди ми хочемо рухатися. Лишилася свого роду іронія: де-юре ми йдемо в площину Європейського союзу, по факту ми майже не відрізняємося».
Життя біля кордону
Місце подій — село на Буковині біля українсько-румунського кордону. Саме з такої географії випливає ще одна з головних тем — контрабанда, закон, його порушення і відплата за це.
«У місцевих газетах Буковини або Закарпаття регулярно з’являються новини, пов‘язані з контрабандою. Це частина існування всіх прикордонних територій, тому що ми живемо в одній правовій площині (з Євросоюзом — прим. ред.), яка тягне за собою економічні складові, у яких є різниця потенціалів. На звичайній упаковці сигарет можна заробити кількасот гривень, а якщо помножити на десяток блоків — це швидка «нажива». Це ті прогалини в законодавстві, правовій системі і позиції нашої держави», — пояснює режисер «Памфіру».
Ще одним соціальним явищем для західних областей є проблема заробітчанства. Кінокритик Ігор Кромф каже, що доля Памфіра — заробітки чи контрабанда — це насправді вибір чималої кількості людей з прикордонних населених пунктів. У цьому і полягає соціальна драма.«Для Памфіра його заробітки за кордоном — це не лише спосіб утримувати сім’ю, навіть навпаки, грошей стало менше, коли він пішов з контрабанди. Заробітчанство — це певна форма спокути за гріхи. Важка праця, життя без дому, туга за рідними — ціна, яку платить Памфір, щоб бути законослухняним», — пояснює кінокритик.
Кромф вважає, що життя біля кордону — центральна тема фільму. Багато в чому вона говорить глобальніше, ніж про контекст Буковини. Люди, які там живуть, постійно змушені перетинати кордон: мова не лише про фізичний державний кордон, а й про більш метафізичні речі.
Увесь фільм Памфір перетинає кордон між добром і злом, язичництвом та християнством, гідністю і безпекою сім’ї.
