Священник Вінницько-Тульчинської єпархії Української Православної Церкви (Православної Церкви України) протоієрей Михайло Бабій шостий рік офіційно служить військовим капеланом у частині Національної гвардії України.
Він розповів про особливості капеланської служби під час повномасштабної війни, та з якими проханнями звертаються військові.
Про це повідомляє Вінницька ОВА.
Отець Михайло співпрацює з військовою частиною ще із 2015 року, спершу у якості волонтера. Відвідував із Разом із колегами-однодумцями відвідував найгарячіші точки зони АТО, доправляючи бійцям усе необхідне за їхніми запитами.
«Тоді ж прямо на передовій, коли було більш-менш тихо, я проводив Богослужіння. Чесно скажу, що спершу було дещо незвично, коли бійці приходили до намету – імпровізованої церкви, з окопів – зі зброєю, у бронежилетах та шоломах. Але я відразу чітко бачив у їхніх очах бажання – комусь помолитись за своїх рідних й близьких, друзів, бойових товаришів, комусь хоча би на мить побути наодинці із Богом та самим собою. А комусь просто виговоритись», – говорить отець Михайло.
Священник зазначив, що такі заходи дали величезний досвід. Коли постала можливість стати офіційним капеланом Нацгвардії, отець Михайло чітко орієнтувався у особливостях служіння та інших специфічних моментах, що пов’язані із військовою структурою, організацією тощо.
«Як у лікаря пацієнти лікують хворі та заслаблі тіла, так у священника віряни лікують душі та серця. Так було в усі часи війн. Що за часів козаччини, Хмельниччини, Визвольних змагань 1917—1920 р.р. Але у важкі часи моральних та тілесних випробувань людина відчуває сильний потяг до Бога. Це цілком природно. Тож і капеланська служба ще більш відповідальніша, важливіша! Аби не зачерствіли серця й душі наших Воїнів-Героїв, їхніх рідних й близьких. Історично капелан йде тим самим шляхом Воїна-Захисника пліч-о-пліч зі своїми побратимами по зброї. Тільки зброя капелана – Боже слово!», – зазначив отець Михайло.
Священник пригадав випадок, як Боже слово допомогло нашим захисникам.
«Декілька років тому наш боєць був важко поранений. Ворожий снаряд чи міна влучили у бронетранспортер. Хлопця врятувало лише те, що він не закрив люк бойової машини і під час влучання його викинуло вибуховою хвилею. Далі банальна ситуація – шпиталі, лікарні, операції, звільнення зі служби за станом здоров’я. Але поруч не було людини, яка б підтримала, зрозуміла. Тож у цього хлопця були вже думки навіть про суїцид… І я не хочу хвалитись, але з Божою поміччю людину вдалось витягнути з моральної прірви. Хлопець видужав, влаштувався на роботу. Нещодавно ми випадково зустрілись у місті, то він сердечно дякував мені за порятунок», – розповів отець Михайло.
Він додає, що подібних випадків насправді багато, і на війні атеїстів немає. Священник сказав, що особисто до нього звертаються чи не щодня нові військовослужбовці.
«Мій мобільний телефон не мовчить ані вдень, ані вночі. Нещодавно до мене звернувся боєць, який раніше ніколи не відвідував наш храм. Пояснив, що його тато також нині на фронті, захищає місто Бахмут у лавах Збройних Сил України. Що з татом, який у самому пеклі, відсутній зв’язок вже декілька діб. Попросив помолитись за свого батька та усіх воїнів-захисників», – зазначив отець Михайло.
Відвідувачів храму більшає. Бійці розуміють, що храм це не лише гарна будівля, а місце для спілкування із Богом, яке завжди відкрите для кожного з них. У будні розписують іконами стіни храму. Богослужіння відбуваються у неділю. Решту часу капелан завжди зримо і незримо поруч із побратимами та посестрами. Також військові звертаються із проханням провести Таїнство сповіді, Таїнства хрещення.
А ще у храмі з’явилась унікальна реліквія. Хлопці привезли старовинне Євангеліє зі знищеної церкви на Донбасі. Храм був розстріляний російською артилерією та спалений дощенту. Але наші гвардійці врятували те старовинне Євангеліє, що було опалене вогнем та привезли до храму.
«Такий от своєрідний символ російського вторгнення, окупації, знищення наших духовних святинь незалежно від географічного розташування. І нині із цим Євангеліє ми молимось за нашу Україну, наших мужніх Воїнів-Захисників та за нашу Перемогу!» каже священник.
