На Вінниччині чи не вперше, після початку війни спалахнув невеличкий політичний скандал. Один з волонтерів звинуватив керівництво Вінницької та Дніпропетровської областей у тому, що вони чинять перепони для розмитнення гуманітарної допомоги.
Фактів, щоправда, не навів. Міський голова Дніпра Б. Філатов емоційно відповів волонтеру, запропонувавши не чіпати обласну владу регіону, з трьох боків оточеного ворогом. Голова Вінницької військової адміністрації С. Борзов назвав дурнею звинувачення про “відкати” на гуманітарці.
Що можна сказати у даному випадку, оскільки такі ситуації ще не раз можуть виникнути під час війни.
Тих, хто вважає, що його погляд на навколишню справедливість є єдино вірним, а тому представники влади та командування мають діяти так, як хоче він — у нас завжди вистачало. Але такі люди забувають про декілька речей, пам’ятати про які в умовах протистояння агресорові необхідно.
Перше. Напередодні вторгнення та у перші дні війни Верховний Головнокомандувач замінив низку представників місцевих державних адміністрацій на бойових командирів, або представників силових структур. Якщо — у випадку з Вінницькою областю — С. Борзов залишився на своєму місці, то це свідчить про відповідний показник довіри до нього з боку Президента. За ситуацію в країні відповідає Глава держави. І він свій вибір зробив. Не подобається це волонтерам — можуть скаржитися. Однак не підривати довіри до влади з боку суспільства. Ми не вважаємо, що під час війни не можна критикувати владу. Як раз можна. Але для критики мають бути суттєві підстави. Задокументовані й підтверджені. Усі інше — гра на користь ворога.
Друге. Волонтери та громадські діячі не матимуть у своєму розпорядженні всієї повноти інформації. На відміну від влади. Порівняти невеличкі вирази незадоволення з боку критиків влади можна порівняти з відмовою солдата йти в атаку, адже йому щось десь не подобається. Однак наказ має або виконуватися, або не виконуватися. Середньої ланки у цьому немає. А невиконання наказу — допомога ворогові. Всім, хто намагатиметься зловити “хайп” на війні слід про це добряче подумати.
Третє. Поширення навіть негативної інформації — це передача окупанту даних про слабкі місця України. І прикро, що інколи навіть компетентні громадяни цього не усвідомлюють.
Четверте. Нас багато чого не задовольняло у діяльності місцевої влади, але ми самі для себе визначили те, що все розповімо лише після перемоги України. А поки — жодних дарунків ворогові.
Вінниччина, як і вся Україна, включаючи окуповані частини, є єдиним організмом, що чинить опір. І для того, щоб шлях до перемоги був прямим і якомога більш коротким — слід сховати власні амбіції куди-небудь далеко. Навіть у тому випадку, коли щось у діяльності влади та військового командування не подобається.
Такими є закони військового часу.
Головне фото: сайт Вінниця.інфо
