У найближчі декілька тижнів на вас з кожного «утюга» поллється потік обіцянок кандидатів та гасел політичних партій. Але придивіться уважніше до їхньої суті. Вони усі – пустопорожні.

Хтось буде розповідати про необхідність боротьби з корупцією.

Хтось – про патріотизм.

Хтось – про залучення інвестицій та розвиток економіки.

Хтось – про все разом.

Проте у всіх них є загальні риси. Вони неконкретні. У них немає прописаних механізмів реалізації. І головне – вони не моделюють майбутнього у середньостроковій та довгостроковій перспективі – на 5, 10, 20 років вперед, – розмірковують в місцевій партії на офіційній сторінці в соцмережі.

Припустимо, у селі є проблема – звалище. Кандидат обіцяє вирішити цю проблему. За нього голосують. І він, навіть, добивається того, що сміття перевезли в інше місце.

І…? Це дасть відповідь на те, що робити, аби населення даного села не роз’їжджалося по світові у пошуках кращої долі? Ні, не дасть. І за 10 років біля порожніх хат, дійсно, буде гарне повітря.

Ми пропонуємо принципово інший підхід стратегічного бачення розвитку, який базується на загальносвітових тенденціях. Відповідно відображений у нашій програмі та тих ідеях, які просуває «Партія вінничан». Тому, давайте, просто поміркуємо – яким буде цей новий світ.

Планета 500 мегаполісів

У 1800 році на Землі було одне місто, у якому жило 1 мільйон людей – Пекін. У 1950 році, 10 мільйонів людей жило лише у Нью-Йорку та Токіо. На межі ХХІ століття число мегаполісів 10 млн + досягло 16, наразі їх уже 33. У найбільшому місті світу – Токіо – проживає 37 400 068, стільки ж, скільки на неокупованій території України. І все це на площі, яка менша за територію Вінницької області у три рази. Розумієте, про що йде мова? Про концентрацію людства у великих містах, і хочемо ми цього, чи ні, людство має адаптуватися до цього факту.

Відповідно дрібніші міста та населенні пункти або вливаються у мегаполіси, або виконують іншу функцію, яка дозволяє їм уникнути занепаду.

Тепер поміркуємо – які міста збережуть у собі «точки тяжіння», куди прямуватимуть робити кар’єру, заробляти гроші, навчатися і розвиватися? Безумовно, Київ, як столиця держави. Одеса, як «морська брама України». Львів, як туристичний центр та аграрний ринок та Харків, як місто наукомісткої промисловості.

І тут ми бачимо першу перевагу. Вінниччина лежить на перетині шляхів з портової Одеси на Київ, зі столиці – до Західної України, і далі – до Європи. На забуваємо й про кордон з Молдовою. Отже, наш регіон може стати транзитним хабом з розвиненою транспортною інфраструктурою. І зацікавлені у цьому будуть не лише вінничани, а й компанії, які працюватимуть на цьому ринку. Причому Вінницька область зберігатиме й суб’єктність. Вона може пропонувати певні послуги, натомість вимагатиме й дотримання вигідних для неї умов. Цього, наприклад, повністю позбавлений Житомир, перетворення якого на пересічне передмістя Києва є питанням наступних десяти років.

Впровадження швидкісних технологій на залізничному транспорті – це також питання часу. Японські швидкісні потяги доставляють людей за 320 км / г. Тож дістатися того ж Києва за годину за таких умов буде цілком реально.

Можна працювати, але навіщо жити у гамірному мегаполісі, коли є комфортні і затишні Вінниця, Калинівка, Козятин, Жмеринка, Вапнярка?

Отже, ключове завдання – створення на Вінниччині умов для щоденного якісного життя з високим рівнем безпеки, належною освітою, медициною, соціальною сферою, інфраструктурою.

Чи можна розраховувати на потужне зростання окремого регіону?

Легендарний лідер Сінгапуру Лі Куан Ю довів всьому світові, що можна. За декілька десятиліть очолювана ним держава (по суті – острівне місто) пройшла шлях від території з бамбуковими будиночками із солом’яними дахами до мегаполісу з хмарочосами, який традиційно очолює рейтинги країн з найбільш технологічною конкурентоздатною економікою в світі.

У нас, зазвичай, розповідають про подолання корупції в Сінгапурі, як головну передумову його розквіту. Це, дійсно, стало важливим, але далеко не єдиним фактором модернізації. По-перше, держава й суспільство у рівній мірі поділили між собою відповідальність за ситуацію. Викинутий на тротуар недопалок став причиною для серйозних штрафів. А значна присутність відеокамер спостереження та теплових датчиків – запорукою того, що навіть дрібне правопорушення, не кажучи вже про напади на людей, не залишаться без покарання.

По-друге, було створено максимально сприятливі умови для інвесторів, внаслідок чого Сінгапур став міжнародним фінансовим центром. Неможливо на островах розвивати важку і енергоємну промисловість, та й непотрібно. У регіону є переваги перебування на перехресті торгових шляхів, і він ними користується. За кожним потенційним інвестором закріплювався урядовий чиновник, який забезпечував все можливе, щоб до економіки йшли фінансові вливання та створювалися робочі місця.

По-третє, Сінгапур зумів створити такі умови для своїх громадян, що це стимулювало іноземців переїжджати до нього, а не місцевих мешканців емігрувати у пошуку кращої долі.

І комплексувати з приводу того, що «у нас такого не буде ніколи» не потрібно. Вінниччина є типовим європейським регіоном, у якого є достатній потенціал для випереджаючого розвитку.

Друге життя села

Наразі у світі відбувається четверта промислова революція – Industry 4.0. Це розвиток і злиття автоматизованого виробництва, обміну даних і виробничих технологій в єдину саморегульовану систему, з якнайменшим або взагалі відсутнім втручанням людини у виробничий процес.

Попередні тези могли налякати читачів, що центр глобального розвитку зміщується у мегаполіси, а тому село приречене.

Зовсім ні. У цьому – величезна перевага сільського господарства Вінниччини, адже прогодувати самі себе мешканці мегаполісів не здатні. Тому вони потребуватимуть аграрної продукції, а ціна на неї зростатиме. Глобальні тренди світового агроринку є такими, що попит на українську продукцію до кінця ХХІ століття матиме позитивну тенденцію.

Завдання обласної влади полягатиме у тому, щоб експорт сировини замінити на експорт продукції з високою часткою доданої вартості, стимулювати автоматизацію процесу.

Важливим є й розуміння, що у світі домінуватиме «Економіка знань», тому ключову увагу слід приділяти якісній організації освітнього процесу, адаптації молодого покоління до життя у нинішніх умовах, вивченню мов, набуття навичок для професійного зростання. Тоді знайдеться високооплачувана робота і за місцем проживання. Стратегія «Партії вінничан» полягає у тому, що в області має здійснюватися рівний підхід до просторового розвитку. І жити у Погребищі та Піщанці має бути так само комфортним, як і у Вінниці. І, безумовно, в області «назріла» і «перезріла» реформа транспортного сполучення, яке має бути регулярним на всій території регіону, здійснюватися на нових автобусах.

Екологічні ризики

Не можна не помічати проблему глобального потепління, а також забруднення і висихання річок, особливо малих. На обласному рівні слід негайно впроваджувати програму порятунку водоймищ. Якщо ми будемо чекати, що цю проблему вирішать на державному рівні – залишимося і без води, і без лісів, і без сільського господарства.

Ще раз наголосимо – підвищення конкурентоспроможності регіону – справа винятково вінничан.

Можемо перетворитися на пересічну провінцію, джерело робочої сили для Європи та Києва, територію для вирощування виснажливих для ґрунтів технічних сільськогосподарських культур.

А можемо стати квітучим регіоном, у якому комфортно жити. Вибір за вінничанами.

Попередня публікаціяНа Вінниччині суд повернув у державну власність 82 гектари землі сільськогосподарського призначення
Наступна публікаціяУ Вінниці на Київській почали встановлювати Ейфелеву вежу з фонтаном. ФОТО