У Вінниці одна з тролейбусних зупинок названа її іменем. Нагадаємо, що в цей день 43 роки назад Зоя Ткаченко загинула під час дорожньо-транспортної пригоди рятуючи життя пасажирів. Їй тоді було лише 33 роки.
17 січня 1977 Зоя Ткаченко керувала тролейбусом на маршруті «Підшипниковий завод – Інструментальний завод». Того дня дорога була слизькою. Тролейбус після гальмування різко занесло на обмерзлій дорозі і викинуло на вантажівку, яка рухалася назустріч. При зіткненні бензобак вантажної автомашини був пошкоджений, пальне якого виплеснулося на передню частину тролейбуса спалахнуло. Аварія сталася о 15 годині 10 хвилин, незадовго до кінця робочої зміни.
До того, як кабіну водія охопило полум'я, вона встигла тумблером відкрити задні та середні двері й прокричати «Виходьте швидше», але до кнопки передніх дверей не дотягнулася та згоріла живцем. Жоден зі 120 пасажирів тоді не постраждав.
На наступного дня, 18 січня 1977 року, загиблу жінку постановою загальних зборів колективу Вінницького трамвайно-тролейбусного управління за мужність і самопожертву під час дорожньо-транспортної пригоди, що сталася по вулиці Лебединського, навічно записали до списків ветеранів трамвайно-тролейбусного управління.
Щорічно 17 січня працівники трамвайно-тролейбусного управління відвідують могилу Зої Ткаченко та несуть квіти, оскільки саме квітами Зоя Ткаченко за власною ініціативою прикрашала на той час територію нового тролейбусного депо. Посмертно нагороджена відзнакою Вінницького міського голови «За честь і мужність».
