У Вінниці 43 роки тому трагічно загинула водійка тролейбуса. Фото

У Вінниці одна з тролейбусних зупинок названа її іменем. Нагадаємо, що в цей день 43 роки назад Зоя Ткаченко загинула під час дорожньо-транспортної пригоди рятуючи життя пасажирів. Їй тоді було лише 33 роки.

17 січня 1977 Зоя Ткаченко керувала тролейбусом на маршруті «Підшипниковий завод – Інструментальний завод». Того дня дорога була слизькою. Тролейбус після гальмування різко занесло на обмерзлій дорозі і викинуло на вантажівку, яка рухалася назустріч. При зіткненні бензобак вантажної автомашини був пошкоджений, пальне якого виплеснулося на передню частину тролейбуса спалахнуло. Аварія сталася о 15 годині 10 хвилин, незадовго до кінця робочої зміни.
До того, як кабіну водія охопило полум'я, вона встигла тумблером відкрити задні та середні двері й прокричати «Виходьте швидше», але до кнопки передніх дверей не дотягнулася та згоріла живцем. Жоден зі 120 пасажирів тоді не постраждав. 

На наступного дня, 18 січня 1977 року, загиблу жінку постановою загальних зборів колективу Вінницького трамвайно-тролейбусного управління за мужність і самопожертву під час дорожньо-транспортної пригоди, що сталася по вулиці Лебединського, навічно записали до списків ветеранів трамвайно-тролейбусного управління.

Щорічно 17 січня працівники трамвайно-тролейбусного управління відвідують могилу Зої Ткаченко та несуть квіти, оскільки саме квітами Зоя Ткаченко за власною ініціативою прикрашала на той час територію нового тролейбусного депо. Посмертно нагороджена відзнакою Вінницького міського голови «За честь і мужність».

 

 

Попередня публікаціяДев’ять перших місць посіли спортсмени з Вінниці на Міжнародному рейтинговому турнірі з сумо. Фото
Наступна публікаціяНа Вінниччині створили унікальну мапу з позначками об’єктів природо-заповідного фонду Вінницької області

2 КОМЕНТАРІ(В)

  1. Сумно. Пам’ятаю цю трагедію. Залишилось двоє дітей-сиріт. На жаль, правда про причину загибелі Зої полягає в звичайному нехлюйстві і невиконанні своїх обов’язків службами міськвиконкому. Я тоді працював на Вінницькому радіоламповому заводі і щодня проїжджав там тролейбусом. Вулицю Лебединського тієї зими не розчистили від снігу. На проїжджій частині утворились брили льоду, тролейбус на тій кризі кидало і заносило так, що важко було утриматись на ногах. Це і була причина трагедії.
    А “заносити у списки”, проливати сльози – це у нас вміють.

  2. Сумно. Пам’ятаю цю трагедію. Залишилось двоє дітей-сиріт. На жаль, правда про причину загибелі Зої полягає в звичайному нехлюйстві і невиконанні своїх обов’язків службами міськвиконкому. Я тоді працював на Вінницькому радіоламповому заводі і щодня проїжджав там тролейбусом. Вулицю Лебединського тієї зими не розчистили від снігу. На проїжджій частині утворились брили льоду, тролейбус на тій кризі кидало і заносило так, що важко було утриматись на ногах. Це і була причина трагедії.
    А “заносити у списки”, проливати сльози – це у нас вміють.

ПРОКОМЕНТУВАТИ

Введіть текст коментаря!
Введіть своє ім'я