Військова частина 3008 Національної гвардії України розповіла історію свого бійця з позивним «Мажор» — стрільця, старшого солдата вінницького підрозділу, який пройшов запеклі бої, пережив поранення, але зберіг головне — стійкість, оптимізм і любов до життя.
«Коли на тебе вперше падає полум’я війни – усе стає простим і важким. Страх зникає, залишається вибір. Мій позивний Мажор. Мені 38. До служби мав музичну освіту, працював у фермерському бізнесі. Пішов у військо за покликом серця. По нас зробили чотири скиди з дрона, але я живий. Я завжди на позитиві – тому й Мажор», – ділиться боєць.
У 2022 році він разом із братом прийшов до ТЦК. Черги були величезними. Після триденної спроби потрапити до ТРО брата зарахували до артилерії, а його — через проблеми зі спиною ні. Мажор тоді волонтерив, бо прагнув бути корисним державі.
У 2023 році він отримав повістку — і без вагань став до служби. Навчання було непростим:
«Прийшов 117 кг, вийшов 87. Кожна вправа – як нота, ловив ритм».
Після злагодження підрозділ вирушив на Запорізький напрямок. Перший бій став справжнім випробуванням:
«Перший бій – як перший акорд. Страшно, але іншого шляху нема. Служив у мінометній групі, бував і в штурмовій. Комунікація – як у музиці, без неї хаос».
Гвардійці тримали позиції три місяці. Одним із найскладніших моментів став вихід після бою, коли підрозділ накрили атаками дронів.
«Було чотири скиди. Я наклав собі турнікети, зробив усе, що треба. Група евака була недалеко – швидко забрали. Важив у спорядженні понад 120 кг, але хлопці змогли винести. Дуже їм вдячний».
Поранення він отримав у грудні 2023 року. У тілі було понад двадцять осколків. Попереду — операції та довге лікування, яке триває і зараз.
«Реабілітація – це голоси рідних і сміх доньки. Допомагає спорт: стрільба з лука, дартс, шашки. Це додає позитиву і дає відчуття, що про поранених пам’ятають».
Його сила — у родині. Дружина Альона та донька Арінка стали його найбільшою опорою.
«Арінка каже: “Мій тато – військовий”. Я служу заради них. Щоб у Вінниці не було війни. Щоб не повторилось те, що було в Бахмуті чи Бучі. Не щодня геройство. Часто – буденність. Але кожен день – вклад у перемогу».
Історія Мажора — це історія простого українця, який зробив вибір захищати свою землю. І, попри все пережите, він продовжує усміхатися та надихає інших своєю стійкістю.
