Повномасштабна війна залишила відбиток на психологічному стані кожного українця. Навіть у містах, де відносно тихо, мешканці стикаються з внутрішньою напругою, тривожністю, відчуттям втоми. У Вінниці, попри зовнішню стабільність, війна залишається фоном повсякденного життя.
Автор: Артур Антонець
Журналісти Vinnytsia Press Point вийшли на вулиці міста, щоб дізнатися, як вінничани дають собі раду зі стресом, які методи використовують, аби зберігати спокій і внутрішню рівновагу.
Музика як джерело внутрішньої опори
Музикант Олександр, добре знаний у місті за виступами просто неба. Він також волонтер, допомагає армії, зокрема, доставляв одяг для військових з Німеччини. Водночас як музикант, він грає на баяні та виступає перед людьми, намагаючись підтримати моральний дух перехожих. За його словами, саме музика є його особистим джерелом сили й емоційної стабільності про свій метод розповідає:
«На пенсії я не сумую, без імпресаріо працюю, дарую людям настрій і собі. Від цього мені гаразд».
Музика стала для нього не лише творчим виявом, а способом підтримати інших і самого себе. І це справді працює — багато людей згадують прослуховування музики як надійний інструмент для зняття напруги.
Сергій, ще один учасник опитування, підтверджує:
«Я особисто позбавляюся стресу в музиці — просто слухаю. Це допомагає відключитися від негативу».
Фотографія та творчість
Данило, студент, зізнається, що віднайшов внутрішню рівновагу завдяки фотографії.
«Я люблю фотографувати людей. Коли знімаю, ніби відчуваю, як думки стають легшими. Це дозволяє бачити світ інакше — зосереджено, уважно і з надією».
Фотографування, малювання, письмо, спів — будь-яка форма творчості допомагає людині відрефлексувати емоції й трансформувати тривогу у щось життєствердне.
Прогулянки, родина і теплі розмови
Аліна, яка гуляла з донькою, каже просто:
«Ми гуляємо, з дітьми, з рідними, відпочиваємо. Намагаймося думати про краще».
Подібний підхід радять і психологи: спілкування з родиною, теплі дружні зустрічі, навіть короткі щирі розмови — це те, що зміцнює психіку у важкі часи.
Молодий хлопець, на ім’я Денис також каже:
«Якщо у вас є друзі — це вже половина справи. Спілкування робить життя яскравішим».
Домашні улюбленці та підтримка фахівців
Наталія відверто розповіла, що у її випадку ефективною виявилася медикаментозна підтримка. Водночас велику роль відіграють її двоє собак:
«Це дуже допомагає. Тварина завжди поруч, любить тебе. І ти не відчуваєш себе одиноким».
Звернення до психолога чи психіатра, як і наявність домашніх улюбленців, — це повноцінні елементи турботи про себе. Варто сприймати їх не як слабкість, а як нормальну частину самозбереження в умовах війни.
Робота як «якір»
Михайло зізнається, що працює практично без перерви:
«У мене робота 24 на 7. Це єдине, що мене відволікає. Напруга не зникає, але коли зайнятий — легше її витримати».
Активність і структура дня справді дають внутрішню опору. Коли людина має завдання, вона відчуває контроль — навіть якщо навколо безлад.
Маленькі радості в темний час
Аліна, яка приїхала з Запоріжжя, зізнається:
«Може, щось смачне з’їсти або приготувати щось солодке. Це трохи допомагає. Але коли бомблять, дуже важко. Навіть не знаєш, як себе заспокоїти. Та коли стає тихо, тоді вже легше».
Цей досвід знайомий багатьом: у моменти перепочинку люди починають знову відчувати потребу у звичайному — їжа, спокій, душевне тепло.
Поради психологів: що допомагає у щоденному житті
-
Повноцінний сон, хоча б 7–8 годин
-
Стабільне харчування
-
Прогулянки, рух, фізична активність
-
Зменшення інформаційного навантаження (менше новин — менше тривоги)
-
Контакт з близькими людьми
-
Дихальні вправи або короткі паузи протягом дня
-
Визнання свого стану: важко — це не соромно
Психологічна втома — це не слабкість. Це природна реакція на ненормальні умови. Але разом із досвідом інших, з особистими ритуалами та турботою про себе ми можемо зменшити вплив стресу і віднайти баланс навіть у воєнному сьогоденні.
